Як ви ставитеся до забезпечення рівного ставлення до всіх релігій відповідно до закону? Навіть до релігійних меншин і нехристиянських віросповідань?

Це питання торкається суті капеланського служіння. Конституційний принцип вимагає свободи віросповідання для всіх, а отже, капелан зобов’язаний забезпечувати рівні можливості й для тих, хто не поділяє його віри.
Алан Бейкер називає це однією з чотирьох функцій капелана — сприяння. Тобто капелан має допомогти людям іншої віри отримати доступ до їхніх духовних практик, навіть якщо вони відрізняються від його власних переконань.
Таке ставлення може викликати внутрішню напругу. Адже капелан залишається вірним своїй конфесії, але водночас служить людям інших віросповідань. І саме тут проявляється велич покликання: бути знаком Божої любові для всіх, незалежно від їхньої ідентичності.
Наомі Пегет наголошує: «ніхто не знаходиться поза межею любові чи турботи Бога». Якщо ми відмовимося служити людині через її іншу релігійну приналежність, ми зрадимо самі принципи Євангелії.
У цьому контексті показовий приклад з життя апостола Павла. Коли він прийшов в Афіни й побачив місто, повне ідолів, його запросили на Ареопаг пояснити своє вчення. Павло не відмовився й з повагою звернувся до присутніх різних вірувань:● «Мужі афінські, як я бачу, ви люди дуже релігійні. Бо коли я ходив і дивився на речі, яким ви поклоняєтеся, то помітив вівтар, на якому було написано: НЕВІДОМОМУ БОГОВІ. Отже, ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте. Це і є Той Бог, Якого я проповідую» (Дії 17:22–23).
Отже, забезпечення рівного ставлення до всіх релігій — це не лише юридична вимога, а й богословський обов’язок. Адже Христос прийшов не тільки для праведних, а насамперед для тих, хто вважався «чужим» і «негідним».