Як може виглядати євангельське служіння в нехристиянському, світському закладі? Проповідь? Молитва? Поклоніння?

Євангельське служіння у світському закладі часто набуває іншої форми, ніж у церкві. Якщо в храмі головними є проповідь, літургія і спільна молитва, то в лікарні, армії чи в’язниці першочерговим стає служіння присутності.
Алан Бейкер описує це як «бути поруч там, де люди реально живуть і страждають». Це означає, що класична форма євангелізації (проповідь із кафедри) не завжди можлива чи доречна. Замість цього капелан:● Слухає й підтримує. Його готовність вислухати часто відкриває серце людини більше, ніж промова.● Молиться індивідуально. Якщо людина просить, капелан може звершити молитву з нею чи за неї, але ніколи не нав’язує цього.● Дає свідчення прикладом. Присутність, співчуття, милосердні вчинки — це теж форма проповіді.● Організовує богослужіння. Якщо є група віруючих чи охочих, навіть із різних конфесій, капелан забезпечує можливість для поклоніння — з урахуванням правил установи та поваги до інших віросповідань. Іноді він розглядає спільні теми або запрошує представників інших конфесій свідчити про Бога. Таким чином, учасниками богослужіння можуть стати люди різної віри.
Отже, євангельське служіння у світському закладі виглядає менш офіційним, але не менш справжнім. Воно показує, що Євангелія проповідується не лише словами, а й ділами любові.