Розділ №3 - Капелан як опікун / Капелан як радник

Надання пастирської опіки є центральним елементом роботи капеланів: як для релігійного, так і для нерелігійного персоналу. У цьому розділі розглядається ця роль капеланства в наданні допомоги. Завдяки спільному досвіду роботи в організації, капелани користуються унікальним авторитетом серед працівників. Це дозволяє їм виконувати важливу функцію сортування: вирішувати проблеми, коли це можливо, і давати відповідні рекомендації, коли це необхідно.

Коли євангелізація доречна з тими, хто приходить до капелана за особистим наставництвом?

Огляд курсу: Душпастирське консультування; Сімейне консультування; Душпастирство та піклування; Пастирське консультуванняЛітература обов’язкова: Бейкер, А. Т. (2021). Основи капеланства: практичний посібник. Ердманс. Педжет, Н. К., Маккормак, Д. Р., і Ласер, М. (2006). Праця капелана: богословський вступ. Видавництво Джадсона.

Раніше я майже не бачив різниці між євангелізацією в суспільстві та євангелізацією в Церкві, а також не розрізняв служіння капелана і священнослужителя місцевої громади. Здавалося, що вони роблять одне й те саме: проводять богослужіння, звершують обряди й таїнства, навчають Слову Божому та духовно наставляють людей. І справді, подібність є очевидною: і священник, і капелан служать людям від імені Бога, піклуючись про їхні духовні потреби та нагадуючи про Його присутність.
Проте тепер я бачу різницю. Для мене євангелізація розділяється на дві складові:
● євангелізація ділами Божими (турботливе служіння дітям Божим, незалежно від їхнього віросповідання чи навіть невіри);● євангелізація словом Божим.Зазвичай священнослужитель місцевої церкви починає зі Слова, а діла додає по можливості. Натомість капелан, перебуваючи серед людей у їхніх життєвих кризах, найперше свідчить діями. Це набагато ближче до Господнього прикладу, який показав нам Ісус Христос: Він прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб Самому послужити (Марка 10:45; Луки 22:27; Івана 13:12–15).
Марка 10:45«Бо й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох».
Луки 22:27«Бо хто більший: той, хто сидить при столі, чи той, хто служить? Хіба не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як служитель».
Івана 13:12–15«А коли обмив їхні ноги й надів одежу Свою, то знову возліг до столу та й сказав їм: Чи знаєте, що Я вчинив вам? Ви звете Мене: Учитель і Господь, і добре кажете, бо Я є. Отож, коли Я, Господь і Учитель, вам ноги вмив, то й ви повинні мити ноги один одному. Бо Я вам приклад дав, щоб і ви чинили так, як Я вчинив вам».
Господня євангелізація показує істинний шлях: спочатку — служіння й любов, які пробуджують довіру, а вже потім — пояснення, чому саме ми так чинимо: «Бо виконуємо волю Отця, що на небі» (Матвія 7:21).
Отже, євангелізація у капеланському служінні доречна тоді, коли вона є природною відповіддю на щирий запит людини, збудована на довірі й повазі до свободи совісті, а також не суперечить контексту установи. Зокрема:
● За бажанням самої людини.Якщо підопічний проявляє інтерес до питань віри, ставить запитання про Бога чи просить духовної поради.● У контексті довіри.Коли між капеланом і людиною вже є відносини довіри, і вона готова почути не лише слова підтримки, а й духовне наставництво.● Коли є потреба у надії, у часи кризи.У горі, хворобі, страху чи пораненні Євангеліє може стати джерелом надії та сили. Але воно має звучати не як нав’язування, а як співчутливий відгук.● У межах правил установи.У світських закладах кафедральна проповідь може бути обмеженою, але особисте свідчення чи молитва у відповідь на прохання людини завжди доречні.Завдання капелана — не нав’язувати, а свідчити природно і щиро, бути живим знаком Христової любові, яка через діла відкриває шлях до Слова.

Чому близькість і доступність є ключем до ефективного надання пастирської допомоги в кризових ситуаціях?

Огляд курсу: Душпастирське консультування; Сімейне консультування; Душпастирство та піклування; Пастирське консультуванняЛітература обов’язкова: Бейкер, А. Т. (2021). Основи капеланства: практичний посібник. Ердманс. Педжет, Н. К., Маккормак, Д. Р., і Ласер, М. (2006). Праця капелана: богословський вступ. Видавництво Джадсона.

Господній спосіб євангелізації показує істинний шлях служіння капелана: спочатку — втілене служіння та любов, які пробуджують довіру і відкривають серце людини.
У кризових ситуаціях (війна, поранення, хвороба, втрата рідних, шок) люди найперше потребують не теорії, а присутності, турботи й підтримки. Саме тому близькість і доступність капелана є ключовими, адже вони виявляються у таких проявах:
● Присутність дарує відчуття безпеки та надії.Коли капелан поруч, навіть без слів, людина не почувається самотньою у своєму горі чи страху. Це саме по собі вже велика підтримка.● Швидка реакція.У кризі вирішальними часто є перші хвилини чи години. Доступність капелана дозволяє вчасно надати духовну й моральну допомогу.● Довіра через близькість.Люди легше відкривають свої переживання тим, хто поруч у найважчий момент. Це відкриває двері для щирої розмови, молитви й духовного наставництва.● Втілене служіння.Як навчав Ісус, справжня любов проявляється у присутності та діях (Матвія 25:35–36). Бути поруч із тими, хто страждає, — це найпереконливіша форма проповіді.● Зцілення через турботу.Доступність капелана допомагає людині відновити внутрішні сили, знайти надію й довіру до Бога навіть у найтемніший час.Отже, близькість і доступність капелана — це ключ до ефективної пастирської допомоги, бо саме через присутність і готовність бути поруч він стає для людини живим знаком того, що Бог її не залишив.

За яких обставин капелану доречно скерувати клієнта до іншого фахівця?

Огляд курсу: Душпастирське консультування; Сімейне консультування; Душпастирство та піклування; Пастирське консультуванняЛітература обов’язкова: Бейкер, А. Т. (2021). Основи капеланства: практичний посібник. Ердманс. Педжет, Н. К., Маккормак, Д. Р., і Ласер, М. (2006). Праця капелана: богословський вступ. Видавництво Джадсона.

Служіння капелана багатогранне й включає чотири ключові функції: забезпечення, сприяння, піклування та порадництво.
● Забезпечення — допомога людям у реалізації права на духовні практики та доступ до служителів своєї конфесії.● Сприяння — створення умов, щоб представники різних віровчень могли отримати підтримку, навіть якщо капелан особисто не поділяє їхніх переконань.● Піклування — прояв Божої любові через присутність, співчуття та допомогу у часі кризи.● Порадництво — уважне слухання, духовне орієнтування та підтримка у важких життєвих рішеннях.Проте є ситуації, коли капелан змушений скеровувати людину до іншого фахівця, не тому, що «знімає з себе відповідальність», а через те, що певна проблема виходить за межі його компетенції як духовного служителя.
● Медичні проблеми. Якщо підопічний потребує лікування чи професійної медичної допомоги, капелан супроводжує його молитвою та присутністю, але передає ситуацію лікарю.● Психологічні чи психіатричні кризи. У випадках тяжких депресій, травм чи небезпеки самогубства необхідна допомога психолога чи психіатра. Капелан залишається поруч, щоб людина не почувалася покинутою, і підтримує до моменту зустрічі з фахівцем.● Юридичні та соціальні питання. Капелан може дати духовну пораду, але правові питання вирішуються юристами, а соціальні — відповідними службами. При цьому капелан здійснює служіння присутності, щоб допомогти пройти весь процес.● Конфесійні межі. Якщо людина належить до іншої релігії, капелан не може здійснити всі потрібні обряди, але він сприяє доступу до відповідного духовного наставника та супроводжує цей процес із повагою.● Погані новини. Оголошення про смерть, вирок чи діагноз належить до компетенції лікаря, командира чи адміністрації. Завдання капелана — бути поруч у цей момент, дати людині відчути співчуття, надію та Божу присутність.
Важливо: капелан не уникає відповідальності, а навпаки — виконує свою духовну місію максимально чесно. Його завдання — не перебирати на себе роль лікаря, юриста чи психолога, а залишатися вірним своїй сфері служіння та одночасно забезпечити людині доступ до необхідної допомоги.
Тому він не просто відправляє підопічного до іншого спеціаліста, а в більшості випадків здійснює служіння присутності: супроводжує, підтримує й допомагає довести справу до кінця.

Цей обов'язок виходить за межі традиційної ролі священника. Як ви ставитеся до цього обов'язку — консультувати інституційних лідерів з питань етики та прийняття моральних рішень?

Огляд курсу: Душпастирське консультування; Сімейне консультування; Душпастирство та піклування; Пастирське консультуванняЛітература обов’язкова: Бейкер, А. Т. (2021). Основи капеланства: практичний посібник. Ердманс. Педжет, Н. К., Маккормак, Д. Р., і Ласер, М. (2006). Праця капелана: богословський вступ. Видавництво Джадсона.

У кожного лідера інституційного закладу основною метою є досягнення місії організації. Водночас задоволення духовних потреб колективу стає важливим чинником мотивації та згуртованості людей. Саме тут роль капелана є особливо цінною: він дбає не лише про духовний стан, а й про загальний добробут працівників установи, створюючи атмосферу підтримки, довіри й внутрішнього миру.
Консультування інституційних лідерів — одна з ключових відмінностей інституційного капеланства від традиційного пасторського служіння. Якщо парафіяльний священник зосереджений головно на духовному супроводі вірян своєї громади, то капелан має ширшу місію: не лише служити людям індивідуально, а й допомагати керівництву приймати моральні та етичні рішення.
Варто також зазначити, що більшість інституційних лідерів не є компетентними у питаннях релігії, а тим більше — у сфері захисту прав та способів забезпечення духовних потреб працівників закладу. Саме через цю прогалину й виникає потреба у капелані. Власне, так і сформувалася професія капелана: як відповідь на обмеженість знань та можливостей керівників у сфері духовності.
Крім того, слід пам’ятати, що не тільки організація, а й сам лідер потребує міцного духовного здоров’я. Капелан має служити і керівникам, допомагаючи їм знаходити Божу мудрість та підтримку у складних обставинах.
Я ставлюся до цього обов’язку позитивно, і ось чому:
● Відповідальність за колектив. Рішення керівників напряму впливають на життя сотень чи навіть тисяч людей (солдати, медики, пацієнти, ув’язнені). Тому голос капелана як морального орієнтира має особливу вагу.● Служіння прикладом Христа. Ісус радив і фарисеям, і книжникам, і навіть правителям, показуючи Божу волю. Капелан, наслідуючи Його, покликаний бути «сіллю і світлом» (Матвія 5:13–14) для тих, хто ухвалює рішення.● Профілактика зла в середині організації. Моральна порада капелана може запобігти несправедливості, дискримінації чи рішенню, яке принижує людську гідність. Це служіння «сторожа», який вчасно попереджає про небезпеку.● Розширення впливу Євангелія. Консультуючи лідерів, капелан стає голосом християнських цінностей у структурах, що діють за світськими законами. Це не завжди пряма проповідь, але практичне втілення Божої мудрості.
Водночас я усвідомлюю виклики:
● капелан може відчувати тиск, коли його поради не збігаються з інтересами керівництва;● важливо вміти говорити правду з любов’ю, не стаючи опонентом, але й не зраджуючи совісті;● необхідно залишатися вірним Богові навіть тоді, коли твої слова не приймають.
Консультування інституційних лідерів з питань етики — це не лише додатковий обов’язок, а й унікальна можливість впливати на атмосферу та рішення цілої установи. Саме обмеженість лідерів у духовній сфері робить роль капелана незамінною. Це служіння виходить за межі традиційного пасторства, але водночас розширює місію Церкви у світі.

Яким чином капелан служить "пророком" для закладу?

Огляд курсу: Душпастирське консультування; Сімейне консультування; Душпастирство та піклування; Пастирське консультуванняЛітература обов’язкова: Бейкер, А. Т. (2021). Основи капеланства: практичний посібник. Ердманс. Педжет, Н. К., Маккормак, Д. Р., і Ласер, М. (2006). Праця капелана: богословський вступ. Видавництво Джадсона.

Капелан виконує пророчу роль у закладі тоді, коли він стає голосом Божих принципів у світському середовищі. Подібно до біблійних пророків, він не лише утішає та підтримує, але й нагадує про Божу правду(істина) та моральні межі.
Алан Бейкер у книзі «Основи капеланства» наголошує, що капелан покликаний «бути совістю організації», допомагаючи керівникам і працівникам бачити наслідки своїх рішень з духовної точки зору. Його завдання — утримувати баланс між милістю та справедливістю, нагадувати про гідність кожної людини та право на свободу віросповідання.
Наомі Пейджет також підкреслює, що пророча функція капелана виявляється у здатності ставити складні запитання, які інші бояться озвучити, і робити це з любов’ю. Капелан допомагає закладу почути голос совісті та Божого Духа, навіть якщо це не завжди зручно.
Таким чином, служіння капелана як «пророка» означає:
● нагадувати керівництву й колективу про Божі моральні принципи;● вчасно попереджати про небезпеку несправедливості чи зловживань;● показувати шлях надії та примирення;● бути духовним свідком, який не мовчить, коли йдеться про правду.
Це складне покликання, адже воно може викликати опір, але саме через пророчий голос капелан залишається вірним своєму головному обов’язку — представляти Божу волю серед людей.

 Як капелан може втратити довіру до себе як до морально-етичного порадника?

Огляд курсу: Душпастирське консультування; Сімейне консультування; Душпастирство та піклування; Пастирське консультуванняЛітература обов’язкова: Бейкер, А. Т. (2021). Основи капеланства: практичний посібник. Ердманс. Педжет, Н. К., Маккормак, Д. Р., і Ласер, М. (2006). Праця капелана: богословський вступ. Видавництво Джадсона.

Капелан може втратити довіру до себе як до морально-етичного порадника, якщо його слова й дії не узгоджуються. Алан Бейкер наголошує, що моральний авторитет капелана ґрунтується не на посаді, а на особистому прикладі. Якщо капелан порушує етичні стандарти, нехтує конфіденційністю чи демонструє упередженість до певних груп — він втрачає духовний авторитет.
Наомі Пейджет також відзначає, що довіра руйнується, коли капелан піддається тиску керівництва і перестає бути «голосом совісті», або навпаки — коли його поради стають надто осудливими й не відображають милосердя Христового служіння.
Основні ризики втрати довіри:
● непослідовність між особистим життям і проповідуваними цінностями;● порушення таємниці сповіді чи довірливих розмов;● упередженність - надання переваги одним перед іншими ;● залежність від керівництва, коли капелан більше служить інституції, ніж Божим принципам;● відсутність смирення, коли він втрачає здатність слухати й співпереживати.
Отже, моральна сила капелана полягає у його цілісності: лише зберігаючи вірність Богу, відкритість до людей і чесність у стосунках, він може залишатися справжнім порадником для інституції.

Наскільки важлива довіра, коли йдеться про доступ капелана до вищого керівництва та його консультації з особами, які приймають рішення?

Огляд курсу: Душпастирське консультування; Сімейне консультування; Душпастирство та піклування; Пастирське консультуванняЛітература обов’язкова: Бейкер, А. Т. (2021). Основи капеланства: практичний посібник. Ердманс. Педжет, Н. К., Маккормак, Д. Р., і Ласер, М. (2006). Праця капелана: богословський вступ. Видавництво Джадсона.

Капеланське служіння в інституційній установі нагадує мені одну біблійну історію про Йосипа (Буття 37–50), який був одним із дванадцяти синів патріарха Якова. Батько любив його найбільше, що викликало заздрість у його братів. Вони вирішили позбутися Йосипа: спочатку хотіли його вбити, але згодом продали купцям, які прямували до Єгипту.
У Єгипті Йосипа купив чиновник фараона на ім’я Потіфар. Хлопець був розумний, чесний і вірний Богові, тому швидко заслужив довіру та став управителем у домі Потіфара. Але через несправедливе звинувачення дружини Потіфара він потрапив до в’язниці. Там Йосип здобув славу тлумача снів. Коли фараон побачив тривожні сни, Йосип пояснив їх як попередження про сім років великого врожаю, а потім сім років голоду. Вражений мудрістю юнака, фараон поставив його другим правителем у Єгипті — після себе.
У цій історії ми бачимо, як Йосип здобував довіру своїм служінням і порадами, бо Господь був з ним:
«І був Господь з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина.І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Господь щастить у руці його.І Йосип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призначив його над домом своїм, і все, що мав, віддав у його руку» (Буття 39:2–4).
Так само й у служінні капелана: завдяки праведності, чесності та вірності Богові він отримує від Господа мудрість, яка дозволяє йому завоювати довіру лідерів і надавати їм праведні поради. Адже довіра є фундаментальною умовою доступу капелана до вищого керівництва та його консультацій із особами, які приймають рішення. Без довіри капелан залишається лише символічною фігурою, але не може виконати свою пророчу та дорадчу місію.
Довіра відкриває двері до сердець і розуму лідерів. Алан Бейкер наголошує, що капелан як морально-етичний радник завойовує авторитет не посадою, а цілісністю характеру. Якщо лідери переконані у щирості, конфіденційності та безкорисливості капелана, вони будуть готові ділитися своїми сумнівами та прислухатися до його порад.
Довіра робить голос капелана вагомим у прийнятті рішень. Лідери, відчуваючи чесність і відданість Божим принципам, сприймають його як союзника, що прагне добра для всієї установи. Саме так пророки в Біблії впливали на царів — не лестощами, а правдивим словом, сказаним із любов’ю.
Довіра є запорукою балансу між справедливістю та милосердям. Коли капелан має вільний доступ до керівництва, він може вчасно попередити про небезпеку несправедливості, дискримінації чи рішень, що принижують людську гідність. Наомі Пейджет підкреслює, що капелан має бути совістю інституції, але цю роль можна виконати лише тоді, коли існує взаємна довіра.
Водночас довіра є дуже крихкою. Вона може бути втрачена через непослідовність, порушення конфіденційності чи упереджене ставлення. Саме тому від капелана вимагається висока духовна дисципліна: говорити правду з любов’ю, зберігати таємницю й залишатися вірним Божим принципам навіть тоді, коли його слова непопулярні.
Довіра — це міст між капеланом і керівництвом. Вона надає йому доступ, робить його поради вагомими та дозволяє впливати на рішення, від яких залежить життя і добробут багатьох людей. А праведність, чесність і вірність Богові допомагають капелану здобути мудрість і зберегти цей дорогоцінний дар довіри.

Коли існує різка різниця між тим, що є правильним, і тим, що є просто законним?

Огляд курсу: Душпастирське консультування; Сімейне консультування; Душпастирство та піклування; Пастирське консультуванняЛітература обов’язкова: Бейкер, А. Т. (2021). Основи капеланства: практичний посібник. Ердманс. Педжет, Н. К., Маккормак, Д. Р., і Ласер, М. (2006). Праця капелана: богословський вступ. Видавництво Джадсона.

Людський закон є інструментом суспільного порядку, але він не завжди відображає Божу правду. Те, що визнано законним, не завжди є правильним перед Богом. Біблія дає нам приклади:
● фараон наказав пригнічувати ізраїльтян (Вих. 1:13–14), що було законно в Єгипті, але неправедно;● розп’яття Ісуса було законним за римським правом, але несправедливим перед Богом.
У підручниках Наомі Пейджет і Алана Бейкера подано показовий випадок із військовим моряком. Він був винний у пияцтві, і командир, охоплений гнівом, хотів покарати його суворіше, ніж того вимагав статут. Капелан втрутився й нагадав командиру: на його рішення дивиться весь колектив. Тому важливо діяти не зі злості, а згідно з законом і справедливістю. У результаті командир прийняв законне рішення, а не емоційне, що зберегло його авторитет і справедливість в очах підлеглих.
Цей приклад яскраво показує, що завдання капелана — бути «совістю інституції». Як наголошує Пейджет, він має допомогти керівникам уникати несправедливості та зловживань, навіть коли закон дозволяє «ширші рамки» покарання. Бейкер додає, що капелан у таких ситуаціях виконує пророчу місію: він нагадує про Божі моральні стандарти, які вищі за людські пристрасті.
Таким чином, різка різниця між «правильним» і «законним» з’являється там, де закон дозволяє несправедливе рішення. Завдяки праведності, чесності та вірності Богові капелан отримує мудрість, щоб спрямувати лідера до справедливого і праведного вибору.
Коли законність і праведність вступають у протиріччя, капелан покликаний стати голосом совісті й істини. Він допомагає лідерам приймати рішення, які одночасно законні та правильні перед Богом.

«Обрані нести свідчення про Моє Ім’я»

Огляд курсу: Душпастирське консультування; Сімейне консультування; Душпастирство та піклування; Пастирське консультуванняЛітература обов’язкова: Бейкер, А. Т. (2021). Основи капеланства: практичний посібник. Ердманс. Педжет, Н. К., Маккормак, Д. Р., і Ласер, М. (2006). Праця капелана: богословський вступ. Видавництво Джадсона.

Тема презендації: Суперечки про молитву «в ім’я Ісуса»1. Вступ● Капелан — обраний Богом свідчити про Ім’я Ісуса. ● Виклик: як молитися в багатоконфесійному середовищі? ● Чому виникають суперечки про молитву «в Ім’я Ісуса» та способи вирішення.
2. Біблійна основа● Дії 9:15 — «Він Мій вибраний сосуд, щоб звістити Ім’я Моє…». ● Івана 14:13–14 — «Чого тільки попросите в Моє Ім’я — те вчиню». ● Филип’ян 2:9–11 — «Щоб перед Ім’ям Ісуса всяке коліно вклонялося».
3. Ідентичність капелана● Особиста молитва капелана завжди звершується в Ім’я Ісуса Христа, згідно з доктриною Церкви. ● Публічна молитва під час інституційних заходів може бути виголошена будь-ким із присутніх (навіть дитиною). ● Молитва не потребує сертифіката чи рукопокладення — це особиста розмова з Богом. ● Капелан не може зраджувати вченню Церкви та змушений дотримуватися інструкцій щодо публічної молитви як представник Церкви.  ● Роль капелана: створювати простір довіри й благоговіння, а не диктувати форму молитви. ● Капелан також надає учасникам зауваження та рекомендації щодо дотримання правил інституційної установи й Божих Заповідей. 
4. Приклад аналізу молитви на праведність● Критерій: узгодженість зі Заповідями Божими. ● «Отче наш» — відповідає Божому Закону. ● «Боже, знищ мого ворога» — суперечить (Матвія 5:44 «Любіть ворогів ваших»).«Важливий не формат молитви, а її відповідність Божому Слову».
5. Інституційні та Божі обмеженняІнституційні:● Рівність усіх учасників. ● Дотримання свободи совісті. ● Повага до багатоконфесійності: вільний доступ до публічної молитви за черговістю або ініціативою учасників.
Божі:● Молитва не може суперечити Заповідям. ● Молитва має відображати любов до Бога й ближнього.
6. Значення слова «Амінь»● «Амінь» з єврейської означає: «нехай буде так», «істинно», «правда». ● Це слово є виразом згоди та підтвердження сказаних слів молитви. ● Коли спільнота промовляє «Амінь», це знак духовної єдності та довіри до сказаного перед Богом. ● Якщо ж хтось із учасників не погоджується з текстом молитви, він може не промовляти «Амінь». У такому випадку його совість залишається чистою, і суперечки щодо молитви отримують своє мирне завершення.
7. Зауваження та рекомендації капелана● Ніхто не може вказувати Богові, яку молитву Він має прийняти. ● Ніхто не має права нав’язувати власний текст молитви, а також визначати, як вона повинна починатися чи закінчуватися. ● Сперечання про форму молитви — не є Божим способом діалогу. ● Завдання капелана — створювати атмосферу довіри, свободи та взаємоповаги. ● Основна місія священнослужителів, які беруть участь у публічному заході, — створити умови благоговіння, щоб запросити присутність Духа Святого для спільного проведення заходу з Божою підтримкою. 
8. Практичні підходи● Правила установи не забороняють, а навпаки надають право говорити колективну молитву представникам різних конфесій. ● Якщо є бажаючі — вони моляться. ● Якщо ні — молиться капелан. ● У разі конфлікту: молитви можуть звучати по черзі від різних конфесій. ● За домовленістю можна визначити, хто скаже молитву на початку заходу, а хто — на завершенні. ● Молитва — це розмова з Богом, а не обряд, який вимагає сертифіката чи рукопокладення. ● Якщо ж хтось із учасників не погоджується з текстом молитви, він може не промовляти «Амінь». У такому випадку його совість залишається чистою, і суперечки щодо молитви отримують своє мирне завершення.
9. Висновок● Ми обрані свідчити про Ім’я Ісуса. ● Ніхто не може вказувати Богові, яку молитву Він має прийняти. ● Ніхто не має права нав’язувати власний текст молитви, а також визначати, як вона повинна починатися чи закінчуватися. ● Кожна щира молитва має цінність для Небесного Батька. ● Капелан — не суддя, а посередник, який, дотримуючись доктрини Церкви, допомагає людям відчути Божу присутність. ● Правила установи надають право говорити колективну молитву представникам різних конфесій, незалежно від статі та віку. ● Молитва — це розмова з Богом, а не обряд, який вимагає сертифіката чи рукопокладення. ● Важливий не формат молитви, а її відповідність Божому Слову. ● Якщо ж хтось із учасників не погоджується з текстом молитви, він може не промовляти «Амінь». У такому випадку його совість залишається чистою, і суперечки щодо молитви отримують своє мирне завершення. 
Усе, що було сказано в цій презентації, сказано в святе Ім’я Спасителя світу, Ісуса Христа. Амінь.