"Духовна варта" КАПЕЛАНАДуховна сила - наша перевага!

"Духовна варта" КАПЕЛАНАДуховна сила - наша перевага!

✅ Милосердя

Illustration

Що означає милосердя?

● Яке визначення ви б дали милосердю?
Життя Спасителя віддзеркалює Його чисту любов до всіх людей. Він навіть віддав життя заради нас. Милосердя—це саме та чиста любов, яку до нас проявляє наш Спаситель, Ісус Христос. Він заповідав нам любити одне одного, як Він любить нас. У Писаннях сказано, що милосердя живе у чистому серці (див. 1 Tимофію 1:5). Ми проявляємо цю чисту любов, яка йде із серця, коли щиро турбуємося про всіх наших братів та сестер і співчуваємо їм.●  5. Мета цієї настанови—любов, що йде від доброго серця, чистого сумління і щирої віри. (1 Tимофію 1:5).

Милосердя є найвеличнішою з усіх чеснот

Пророк Мороній сказав: “Отже, залишайтеся вірними милосердю, яке величніше над усе, бо все минає—але милосердя є чиста любов Христа, і воно існує вічно” (Мороній 7:46–47; див. також 1 Коринтянам 13; 2 Нефій 26:30; Мороній 7:44–45, 48).●  46. Отже, мої улюблені браття, якщо ви не маєте милосердя, ви ніщо, бо милосердя ніколи не минає. Отже, залишайтеся вірними милосердю, яке величніше над усе, бо все минає—47. Але милосердя є чиста любов Христа, і воно існує вічно; і той, хто матиме його в останній день, з ним усе буде добре.(Мороній 7:46–47).●  1. Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!2. І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!3. І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!4. Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,5. не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,6. не радіє з неправди, але тішиться правдою7. усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить.8. Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.9. Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;10. коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.11. Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.12. Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.13. А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!( 1 Коринтянам 13).●  30. Знайте, Господь заборонив це; отже, Господь Бог дав заповідь, що всім людям слід мати милосердя, і це милосердя є любов. І якщо вони не мають милосердя, то вони ніщо. Отже, якби вони мали милосердя, вони б не полишили трудівника у Сіоні гинути.(2 Нефій 26:30).●  44. Якщо вона не буде такою, її віра і надія марні, бо ніхто не приймається до Бога, крім лагідних і невибагливих серцем; і якщо людина лагідна і невибаглива серцем і визнає силою Святого Духа, що Ісус є Христос, вона тоді мусить мати милосердя; бо якщо вона не матиме милосердя, вона ніщо; отже, вона мусить мати милосердя.
45. А милосердя довго терпить, і є добрим, і не заздрить, і не чваниться, не шукає для себе, легко не дратується, не думає злого, і не втішається беззаконням, але втішається істиною, зносить усе, вірить усьому, надіється на все, витерпить все.48. Отже, мої улюблені браття, моліться Батькові з усією енергією вашого серця, щоб вас було сповнено цією любовʼю, яку Він дарував усім, хто є істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа; щоб ви могли стати синами Бога; щоб коли Він явиться, ми могли бути такими, як Він, бо ми побачимо Його таким, як Він є; щоб ми могли мати цю надію; щоб нас було очищено саме так, як Він є чистим. Амінь.(Мороній 7:44–45, 48).
Спаситель дав нам за приклад власне життя. Він дійсно Син Бога. У Нього була довершена любов, і Він показав, як нам слід любити. На власному прикладі Він показав нам, що духовні й матеріальні потреби наших ближніх є настільки ж важливими, як і наші. Перед тим, як віддати за нас життя, Він сказав:● 12 Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!
13 Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.(Іван 15:12–13).
Мороній говорив Господові:● 33 І ще, я памʼятаю, Ти сказав, що Ти полюбив світ настільки, що навіть поклав Своє життя за світ, щоб могти взяти його знову, аби приготувати місце для дітей людських.
34. І тепер я знаю, що ця любов, яку Ти мав до дітей людських, є милосердя; ось чому, якщо люди не матимуть милосердя, вони не зможуть успадкувати те місце, яке Ти приготував в оселях Твого Батька.(Етер 12:33–34).
Можливо, нам не доведеться віддати життя, як це зробив Спаситель. Але ми будемо милосердними, якщо зробимо Його центральною постаттю свого життя й будемо наслідувати Його приклад і вчення. Ми, як і Спаситель, також можемо благословляти життя наших братів і сестер тут, на землі.
Чому милосердя є найвеличнішою з усіх чеснот?

Милосердя—це допомога хворим, стражденним та бідним

Спаситель передав багато вчень у формі оповідань та притч. Притча про доброго самарянина вчить нас допомагати нужденним, незважаючи на те, чи друзі вони нам, чи ні (див. Лука 10:30–37; див. також James E. Talmage, Jesus the Christ, 3 ed. [1916], 430–432). У притчі Спаситель розповів, що один чоловік йшов дорогою до іншого міста. На шляху на нього напали розбійники. Вони забрали в нього одяг і гроші й побили його, кинувши напівмертвим. Поруч проходив священик, побачив його і пішов собі. Потім проходив служитель храму, подивився на нього і навіть не зупинився. Але їхав собі самарянин, яких юдеї зневажали, і коли побачив чоловіка, йому стало шкода його. Добрий самарянин став навколішки біля нього, перев’язав йому рани, посадив на віслюка й відвіз до готелю. Він заплатив власникові готелю, щоб той подбав про чоловіка, поки він не одужає.●  30. А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.31. Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.32. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.33. Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився34. І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.35. А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.36. Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?37. А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!(Лука 10:30–37).
Ісус учив, що ми повинні давати голодним їжу, бездомним—притулок, а бідним—одяг. Коли ми відвідуємо хворих та ув’язнених, ми наче робимо це для Нього. Він обіцяє, що якщо ми робитимемо це, то успадкуємо Його царство. (Див. Maтвій 25:34–46).● 34. Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
35. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.
36. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене.
37. Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли.
38. Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?
39. Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли?
40. Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.
41. Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
42. Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,
43. мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви.
44. Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі?
45. Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!
46. І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.(Maтвій 25:34–46).
Нам не слід розмірковувати, чи заслуговує людина нашої допомоги, чи ні (див. Мосія 4:16–24). Якщо ми вже подбали про потреби власної сім’ї, тоді ми повинні допомогти всім, кому потрібна допомога. У такий спосіб ми будемо схожі на Небесного Батька, який посилає дощ і на праведних, і на неправедних (див. Матвій 5:44–45).● 16. І ще, ви самі будете допомагати тим, кому буде потрібна ваша допомога; ви будете віддавати з свого майна тому, хто в нужді; і ви не дозволите, щоб жебрак марно звертався до вас з своїм проханням, і не відправите його геть, на погибель.
17. Можливо, ви скажете: Ця людина сама довела себе до злигоднів; отже, я не простягну їй руки, і не дам їй від моєї їжі, і не передам їй від мого майна, щоб вона не страждала, бо її покарання справедливе—
18. Але я кажу тобі: О людино, той, хто чинить таке, також має велику причину покаятися; і якщо він не покається у тому, що він зробив, він загине навіки, і немає йому місця в царстві Божому.
19. Бо дивіться, хіба всі ми не є жебраками? Хіба ми всі не залежимо від однієї й Тієї Самої Істоти, тобто Бога, в усьому майні, що ми маємо, і в їжі, і в одежі, і в золоті, і в сріблі, і в усіх багатствах, які ми маємо кожного виду?
20. І ось, навіть у цей час ви зверталися до Його імені і благали прощення ваших гріхів. І чи дозволив Він, щоб ви благали марно? Ні; Він пролив Свій Дух на вас і зробив так, що ваші серця сповнилися радістю, а ваші уста утрималися, щоб ви не могли знайти вислову, такою надзвичайною буде ваша радість.
21. І ось, якщо Бог, Який створив вас, від Кого залежить ваше життя і все, що ви маєте, і якими ви є, дарує вам усе, що ви попросите доброго, з вірою, віруючи в те, що ви отримаєте, о тоді, як же вам слід ділитися майном, що ви маєте, один з одним.
22. І якщо ви судите людину, яка звертається до вас з проханням дати їй від вашого майна, щоб вона не загинула, і звинувачуєте її, наскільки справедливішим було б звинувачувати вас за утримання свого майна, яке не належить вам, але Богові, Якому також належить і ваше життя; і все-таки ви не звертаєтеся з проханням і не каєтеся у тому, що ви вчинили.
23. Я кажу вам, горе тій людині, бо її майно загине разом з нею; і ось, я кажу це для тих, хто багатий речами цього світу.
24. І ще, я кажу для бідних: ви, хто не має, і все-таки маєте достатньо, щоб прожити день за днем; я маю на увазі всіх вас, хто відмовляє жебракові через те, що ви самі не маєте; я б хотів, щоб ви сказали у серці своєму: я не даю тому, що я не маю, але якби я мав, я дав би.(Мосія 4:16–24).● 44. А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,
45. щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.(Матвій 5:44–45).
Президент Томас С. Монсон нагадував нам, що є ті, хто потребує не тільки матеріальної допомоги:
“Спитаймо себе: “Чи зробив я сьогодні добро комусь? Чи від цього світ кращим став?” (Гімни с. 59). Ось вона, формула щастя, ось він, рецепт отримання задоволення і внутрішнього спокою—викликати почуття вдячності в іншої людської істоти.
Ми справді маємо безмежні можливості дарувати себе, але ми можемо втратити їх. Є серця, щоб їх звеселяти. Є добрі слова, щоб їх промовляти. Є подарунки, щоб їх дарувати. Є справи, щоб їх робити. Є душі, які треба спасати” (in Conference Report, Oct. 2001, 72; or Ensign, Nov. 2001, 60).
● Як би ви описали тих людей у притчі про доброго самарянина, які залишили без уваги пораненого? Як би ви описали самарянина? Як ми можемо прикласти цю притчу до свого життя?

Милосердя йде із серця

● Як ми можемо любити людей попри їхні гріхи та провини?
Навіть якщо ми допомагаємо бідним, але при цьому не співчуваємо їм, ми не маємо милосердя (див. 1 Івана 3:16–17). Апостол Павло вчив, що коли ми маємо милосердя, то сповнені добрих почуттів до всіх людей. Тоді ми терпеливі й добрі. Ми не пихаті й не гордовиті, не егоїстичні й не грубі. Якщо ми маємо милосердя, то не злопам’ятні і не радіємо чужому лихові. Ми також не чинимо добро з користі для себе. Ми натомість розділяємо радість людей, які живуть в істині. Якщо ми милосердні, то є відданими, бачимо в людях найкраще і ставимося до них з добротою. Писання вчать, що “милосердя ніколи не минає”. (Див. 1 Коринтянам 13:4–8).● 16. Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів!
17. А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?( 1 Івана 3:16–17).● 4. Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
5. не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,
6. не радіє з неправди, але тішиться правдою,
7. усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
8. Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.(1 Коринтянам 13:4–8).
Спаситель є для нас взірцем ставлення до людей. Він зневажав нечестя, але любив грішників попри всі їхні гріхи. Він співчував дітям, літнім, бідним і нужденним. Він так сильно любив, що благав Небесного Батька вибачити солдатам, які вбивали цвяхи у Його руки та ноги (див. Лука 23:34). Він учив, що якщо ми не будемо прощати людям, Небесний Батько також не простить нам (див. Матвій 18:33–35). Він сказав: “А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує… Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте?” (Матвій 5:44, 46). Ми мусимо вчитися ставитися до людей так, як це робив Ісус.●  34. Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.(Лука 23:34). ●  33. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?
34. І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.
35. Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.(Матвій 18:33–35). ●  44. А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,46. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять?(Матвій 5:44, 46).

Як розвивати милосердя

Як ми можемо стати більш милосердними?
Один із способів стати милосердним—досліджувати життя Ісуса Христа й дотримуватися Його заповідей. Ми можемо дізнаватися, що Він робив у конкретних ситуаціях, і робити те ж саме, коли опиняємося в подібному становищі.
По-друге, коли виникають несумісні з милосердям почуття, ми можемо молитися, щоб вони зникли. Мормон закликає нас: “Моліться Батькові з усією енергією вашого серця, щоб вас було сповнено цією любов’ю [милосердям], яку Він дарував усім, хто є істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа” (Мороній 7:48).●  48. Отже, мої улюблені браття, моліться Батькові з усією енергією вашого серця, щоб вас було сповнено цією любовʼю, яку Він дарував усім, хто є істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа; щоб ви могли стати синами Бога; щоб коли Він явиться, ми могли бути такими, як Він, бо ми побачимо Його таким, як Він є; щоб ми могли мати цю надію; щоб нас було очищено саме так, як Він є чистим. Амінь.(Мороній 7:48).
По-третє, ми можемо вчитися любити себе. Це означає, що ми розуміємо свою справжню цінність, яку маємо як діти Небесного Батька. Спаситель учив, що ми повинні любити інших, як самих себе (див. Матвій 22:39). Щоб любити себе, ми повинні поважати себе й довіряти собі. Це означає, що ми повинні дотримуватися євангельських принципів. Нам необхідно покаятися в усіх помилках. Нам необхідно простити собі, коли ми покаялися. Нам буде легше полюбити себе, коли ми відчуватимемо глибоку, заспокійливу впевненість в тому, що Спаситель дійсно любить нас.●  39. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.(Матвій 22:39).

По-четверте, ми не повинні думати про те, що є кращими за інших. Ми можемо бути терплячими до їхніх помилок. Джозеф Сміт сказав: “Чим ближче ми до нашого Небесного Батька, тим більше схильні дивитися зі співчуттям на душі, що гинуть; ми відчуємо, що хочемо підняти їх на своїх плечах і полишити їхні гріхи у себе за спиною” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 435).
У Книзі Мормона ми читаємо про Еноша—юнака, який хотів дізнатися, чи прощено його гріхи. Він розповідає:
“І моя душа жадала; і я став навколішки перед моїм Творцем, і я заволав до Нього в палкій молитві і благанні за свою власну душу; і весь день я волав до Нього; так, і коли прийшла ніч, я все ще здіймав свій голос високо, щоб він досяг небес.
І дійшов до мене голос, кажучи: Енош, твої гріхи прощені тобі, і ти будеш благословен” (Енош 1:4–5).● 4. І моя душа жадала; і я став навколішки перед моїм Творцем, і я заволав до Нього в палкій молитві і благанні за свою власну душу; і весь день я волав до Нього; так, і коли прийшла ніч, я все ще здіймав свій голос високо, щоб він досяг небес.
5. І дійшов до мене голос, кажучи: Енош, твої гріхи прощені тобі, і ти будеш благословен.(Енош 1:4–5).
Господь пояснив Еношу, що його гріхи були прощені завдяки його вірі у Христа. Коли Енош почув це, він більше не турбувався про себе. Він знав, що Господь любить його і благословить його. Тоді він відчув занепокоєння щодо благополуччя своїх друзів та родичів, нефійців. Він виливав усю свою душу перед Богом за них. Господь відповів йому і сказав, що вони будуть мати благословення згідно з їхньою вірністю в дотриманні заповідей, які були їм дані. Після цих слів любов Еноша ще більше зросла, і він молився, докладаючи багато зусиль, за ламанійців, які були ворогами нефійців. Господь дав йому згідно з його бажанням, і Енош решту свого життя намагався рятувати душі нефійців і ламанійців. (Див. Енош 1:6–26).● 6. І я, Енош, знав, що Бог не може обманювати; отже, моя провина була змита.
7. І я сказав: Господи, як це сталося?
8. І Він сказав мені: Через твою віру в Христа, Якого ти до того ніколи не чув і не бачив. І багато років пройде перед тим, як Він явиться у плоті; отже, йди далі, твоя віра спасла тебе.
9. Тож сталося, що коли я почув ці слова, я почав відчувати бажання до благополуччя моїх братів, Нефійців; отже, я вилив перед Богом усю мою душу за них.
10. І під час того як я боровся у духові, ось, голос Господа дійшов до моєї свідомості знову, кажучи: Я зійду до твоїх братів згідно з їхньою старанністю у виконанні Моїх заповідей. Я дав їм цю землю, а це священна земля; і Я прокляну її тільки в разі беззаконня; отже, Я зійду до твоїх братів згідно з тим, що Я сказав; і їхні провини принесу Я з сумом на їхні власні голови.
11. І після того як я, Енош, почув ці слова, моя віра в Господа стала непохитною; і я молився до Нього, прикладаючи великі зусилля, за моїх братів, Ламанійців.
12. І сталося, що після того як я молився і домагався з усією старанністю, Господь сказав мені: Я дарую тобі за твоїми бажаннями через твою віру.
13. І ось бачиш, таким було бажання, яке я бажав від Нього,—що якщо буде так, що мій народ, Нефійці, впадуть у провину, і будуть якимось чином знищені, а Ламанійці не будуть знищені, то нехай Господь Бог збереже літопис мого народу, Нефійців; навіть якщо силою Його святої руки він може зʼявитися якогось дня в майбутньому до Ламанійців, щоб, можливо, вони були приведені до спасіння,—
14. Бо тепер наші зусилля були марні, щоб відновити їх до істинної віри. І вони поклялися у гніві своєму, знищити, якщо буде можливість, наші літописи і нас, а також усі традиції наших батьків.
15. Отже, я, знаючи, що Господь Бог мав змогу зберегти наші літописи, волав до Нього тривалий час, бо Він сказав мені: Що б не попросили ви з вірою, сподіваючись, що ви одержите в імʼя Христа, ви одержите це.
16. І я мав віру, і я волав до Господа, щоб Він зберіг літописи; і Він склав завіт зі мною, що дасть їх Ламанійцям у Його належний час.
17. І я, Енош, знаю, що це буде згідно з завітом, який Він склав; отже, душа моя заспокоїлася.
18. І Господь сказав мені: Твої батьки також благали від Мене те саме; і це буде зроблено їм згідно з їхньою вірою; бо їхня віра була схожа на твою.
19. І ось сталося, що я, Енош, пішов поміж людей Нефія, пророкуючи про те, що станеться, і свідчив про те, що я чув і бачив.
20. І я даю звіт, що люди Нефія прагнули старанно відновити у Ламанійців істинну віру в Бога. Але наші зусилля були марні; їхня ненависть була незмінною, і їхнє зле єство вело їх до того, що вони стали дикими, і жорстокими, і кровожерливими, сповненими ідолопоклонства і брудноти; харчувалися дичиною; жили у наметах, блукали пустинею з коротким шкіряним поясом на стегнах своїх і з поголеними головами; і їхня вправність була в лукові, і в кривій шаблі, і в сокирі. І багато хто з них не їв нічого, окрім сирого мʼяса; і вони постійно прагнули знищити нас.
21. І сталося, що люди Нефія обробляли землю, і вирощували всякі сорти зерна, і фруктів, і отари і стада, і отари всілякої худоби кожного виду, і кіз, і диких кіз, а також багато коней.
22. І було серед нас надзвичайно багато пророків. А люди були твердошиїм народом, насилу розуміли.
23. І не було нічого, крім надзвичайної суворості, проповідування і пророкування про війни, і розбрат, і знищення, і постійного нагадування їм про смерть, і тривалість вічності, і присуди та владу Бога, і все це,—бентежачи їх постійно, щоб тримати їх у страхові перед Господом. Я кажу, що не було нічого окрім цього, і надзвичайно велика прямота мови утримувала їх від швидкого опускання до знищення. І саме так я пишу про них.
24. І я бачив війни між Нефійцями і Ламанійцями в плині моїх днів.
25. І сталося, що я почав старіти, і сто і сімдесят і девʼять років пройшло з того часу, коли наш батько Легій залишив Єрусалим.
26. І я зрозумів, що повинен незабаром зійти в могилу, будучи змушеним під впливом сили Бога проповідувати і пророкувати цьому народові, і проголошувати Слово за істиною, яка у Христі. І я проголошував його в усі мої дні, і втішався в ньому понад усе мирське. (Енош 1:6–26).
Енош був настільки вдячним за любов і прощення Господа, що добровільно віддав усе життя, щоб допомагати людям отримати такий самий дар. Енош став по-справжньому милосердним. Ми також можемо стати такими. І більш того, ми повинні стати такими, щоб успадкувати уготоване нам у царстві Батька місце.

Додаткові уривки з Писань

● Колосянам 3:12–14 (милосердя—риса досконалості).● Aлма 34:28–29 (наші молитви марні, якщо ми не виявляємо милосердя).● 1 Коринятнам 12:29–13:3 (визначення милосердя).● УЗ 121:45–46 (маймо милосердя до всіх людей).

✅ Основи"Духовного світу"

- 1. ✅ Хто Він — наш Небесний Батько?:- 2. ✅ Яка вона "Наша небесна родина"?:- 3. ✅ Війна на небесах:- 4. ✅ Божий закон "Свобода вибирати":- 5. ✅ Процес сотворіння СВІТУ:- 6. ✅ Падіння Адама і Єви:- 7. ✅ Хто такий Святий Дух:- 8. ✅ Молитва до Небесного Батька:- 9. ✅ Пророки Бога: Їх роль, дари у наш час:- 10.✅ Писання з Бібліотеки Ісуса Христа!:- 11. ✅ Життя Ісуса Христа:- 12.✅ Спокута Ісуса Христа:- 13.✅ Що таке Святе священство?:- 14.✅ Організація священства:- 15.✅ Завітний народ Господа:- 16.✅ Церква Ісуса Христа в давні часи:- 17.✅ Церква Ісуса Христа в наші дні 2025р.:- 18.✅ Віра в Ісуса Христа:- 19.✅ Покаяння:- 20.✅ Господній обряд "Хрищення":- 21.✅ Господній обряд - "Дар Святого Духа":- 22.✅ Господнє благословення-"Дари Духа":- 23.✅ Господній обряд "Причастя":- 24.✅ Суботній день - "Неділя":- 25.✅ Піст:- 26.✅ Жертвування:- 27.✅ Праця й особисті обов’язки:- 28.✅ Служіння:- 29.✅ Закон здоров’я від Господа:- 30.✅ Милосердя:- 31.✅ Чесність:- 32.✅ Десятина і пожертвування:- 33.✅ Місіонерська робота:- 34.✅ Розвиток талантів:- 35.✅ Слухняність:- 36.✅ Сім’я може бути вічною:- 37.✅ Сімейні обов’язки:- 38.✅ Вічний шлюб:- 39.✅ Закон цнотливості:- 40.✅ Храмова робота і сімейна історія:- 41.✅ Післяземний духовний світ:- 42.✅ Збирання дому Ізраїлевого:- 43.✅ Ознаки Другого пришестя:- 44.✅ Друге пришестя Ісуса Христа:- 45.✅ Тисячоліття:- 46.✅ Останній суд:- 47.✅ Піднесення:

Підручник "Основи Євангелії"2009

Копія 1: Іконки з підписами
Telegram
WhatsApp
Viber
Facebook
Twitter (X)
LinkedIn
Reddit
Pinterest
Skype
Копіювати
Поділитися
Illustration

"Духовна варта"КАПЕЛАНА

Духовна сила - наша перевага!

✅ НАПИШІТЬ ЛИСТА ДО КАПЕЛАНА

Дякуємо вам!Очікуйте відповідь!

Духовна сила - наша перевага!.Слава Ісусу Христу !

Can't send form.

Please try again later.

✅ ПІДПИШІТЬСЯ:

Illustration

"Духовна варта"КАПЕЛАНА

Духовна сила - наша перевага!

✅ НАПИШІТЬ ЛИСТА ДО КАПЕЛАНА

Дякуємо вам!Очікуйте відповідь!

Духовна сила - наша перевага!.Слава Ісусу Христу !

Can't send form.

Please try again later.

✅ ПІДПИШІТЬСЯ:

Made with